Коли душа співає...

                                         

    


     Поетична вітальня 

«Коли   душа   співає...» 

(Творчі доробки учнів та місцевих самодіяльних поетів).

Мета: взаємоознайомлення з творчими доробками, напрацьованими протягом навчального року; формування національної свідомості майбутніх будівників суверенної України; виховування любові і шанобливого ставлення до України, батьків, родини; розширення духовного світу дітей; розвиток творчих здібностей.

Обладнання: рушники, добірка творчих робіт учнів «Вивчаємо, шануємо, примножуємо», записи на дошці (висловлювання).

Девіз уроку: Задум - це блискавка. Він виникає у свідомості людини, сповненої      думками, почуттями нотатками пам'яті, які, поступово нагромаджуючись, досягають раптом того ступеня напруження, який вимагає творчої дії (К. Паустовський).

Запрошені: місцеві самодіяльні поети – Волкова Т.О., Корочанська Н.П., староста літературного гуртка «лекання рідної мови» - Андронова Валерія.

Хід засідання

Учитель. Доброго дня, шановні гості, дорогі діти. Ось і добігає кінця іще один навчальний рік. Протягом цього року ви, учні 8 класу, поповнили свої знання новими іменами письменників - митців рідного краю, самі залучилися до творчості, свої думки і враження викладали у власних творах.

І сьогодні, зібравшись у нашій затишній «Поетичній вітальні», маємо змогу ознайомити один одного із творчими доробками. Поділяться своїм враженням з нами і наші постійні гості, мешканці села - Волкова Т.О., Корочанська Н.П.

У виконанні дівчаток у супроводі презентації звучить пісня «Україно моя»

Ведучий. Ми народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій
землі - Україні… Навіть саме слово вже бринить, співає, виблискує усіма

кольорами, надихає на творчість. Тому і не перестають люди освідчуватися

їй у своїй любові, доводити цю любов ділом.

Із своїм віршем вас ознайомить Язовітченко Валерія.

Виступ учениці:

Напевно, в кожної людини

Є місце, дороге, святе.

До нього серце завжди лине,

І любим ми його за те,

Що там пройшли дитинства миті.

І треба всім це твердо знать:

Там любо нам не тільки жити,

Там легше навіть помирать.

Для мене рідний цей куточок -

Квітуча вулиця моя.

Навколо - пагорб, ліс, садочок,

Маленька річечка, поля.

З землею сходиться там небо,

А вітер пахне полином.

І кращої землі не треба,

Де мама, й стежка за двором

Веде від рідного порога,

Дає життю барвистий цвіт.

Стає широкою дорога,

Що виведе мене у світ.

Ведучий. Не менше любові і захоплення звучить у наступному вірші. Санжарова Світлано, тобі слово.

Звучить вірш «Рідна Україна»

Їду по країні, рідній Україні,

Гарні краєвиди бачу я, гаї.

Люди всі привітні у нашій родині,

В нашій українській радісній сім'ї.

коли дивлюсь я, сонце сліпить очі,

Радість оживає і життя навкруг.

У неволю - рабство з нас ніхто не хоче,

Був би поруч тільки добрий вірний друг!

Ведучий. Поряд із словами «Україна», «Вітчизна» стоять ще слова –

«мати», «родина». Це найдорожче, що є у людини. Тому так багато теплих слів ми присвячуємо саме їм - рідним, дорогим для серця людям. Олено Анатоліївно, ми знаємо, що у вас є вірш, який Ви присвятили мамі.

Звучить вірш О. Босакової

        МАТЕРИНСЬКИЙ   СПАДОК

У світі слів хороших є багато,

Та лиш одне нам світить крізь роки,

Найкраще, найрідніше слово - мати,

Хоч над Землею вже пройшли віки.

Живе життям маленької дитини,

Турботами і болями її.

Про неї всі думки  ночі і днини,

В ній бачить вона радощі свої.

Проходить час – і  діти виростають.

Міцніють крила, впевненіше крок.

І мамині слова їм серце крають :

«Мене хоч інколи, та все ж згадай, синок!»

Ну що ти, мамо, як можна забути,

Де б не були ми, у яких світах,

Ту колискову, що слова ледь чути,

Твою усмішку милу на вустах?!

Дітей навчала і сама робила

В своїм житті ти всім тільки добро.

І вогник той ніщо не загасило,

Дарує всім він світло і тепло.

Хоч всі скарби ми мамам подаруєм,

Ніколи не віддячимо ми їм.

А материнську ту любов святую

У спадок дітям передай своїм !

Ведучий. Частий гість на наших уроках Волкова Т.О., їй теж є чим з нами поділитися.

Волкова Т.О. читає вірш «Тобі, рідна нене»

Ведучий. Звичайно, хто б що не говорив, вітчизни без рідної хати, без родини не було б і не могло бути. Батьківщина починається з рідного порога, де на нас завжди чекає рідна ненька.  

Ведучий. Українці - це нація, глибоко закохана у все прекрасне. З душею ліричною, чуйною. Тому так природно звучать вірші, присвячені дружбі, коханню, пейзажні замальовки.

Лунає пісня Шарля Азнавура О.А. Босакова читає свій вірш «Без тебе»

            

БЕЗ  ТЕБЕ

Твоє ім'я у мене на устах.

Без тебе собі місця не знаходжу...

Без тебе, наче однокрилий птах,

Злетіти в височінь ніяк не можу.

Ти - моє щастя й мій пекучий біль.

Без тебе не живу я, а існую.

Без тебе в моїм серці заметіль...

О, Боже милий, як тебе люблю я!

Уже на скроні випав перший сніг.

Без тебе все здається несуттєвим :

Чи то мій смуток, чи веселий сміх.

Без тебе все не так в житті...Без тебе...

Ведучий. Не відстають від своєї вчительки і її учні. У Шматко Дарини є вірш, який вона назвала « Чудесний дар».

 Виступ учениці

Любов безсмертна у житті,

Любов потрібна всім.

Стають всі кращі в почутті

Безмежному своїм.

Вмирають люди, та живим

Кохання зостається.

Як дар чудесний, дорогий,       

Він людям дістається.

Що може кращим будь за те,

Що ти живеш і любиш?!

Кохання світле, золоте

Довіку не загубиш!

Ведучий. Чарівна українська природа надихнула наступних наших учасниць на створення цілого циклу поезій «Пори року». Надаємо їм слово.

Звучить музика Чайковського «Пори року». 

Учениці читають свої вірші.

            

                  Шупик Лідія

  Як же гарно на землі!

Подивися навкруги -

Як же гарно на землі!

І дерева і луги,

Весняні квітки малі.

І травинка, і хмаринка -

Так все любо це мені.

А як вийду я на гору

І погляну на поля —

Мила в будь - якую пору

Мені рідная земля!

Зима

Біла зимонька прийшла,

Навкруги все замела,

Землю ковдрою укрила

Небо хмаркою встелила.

Сонце спатоньки поклала,

А сама ґуля! Ґуля!

Вітру волю надавала,

Завірюху здійняла.

Пошуміла, посвистіла,

Заморилась і спочила.

Язовітченко Вікторія

Весна

Прийшла весна, шумлять струмки,

Луна пташиний в небі щебет.

Яскравий промінь крізь хмарки

Несе тепло, весняний трепет.

І перша квітка розцвіла,

Пролісок - квітка неба.

Така маленька і ясна,

Що кращої й не треба!

Для нас весняні квіти -

Радійте, любі діти!

Кольорова осінь

Наче намальована,

Осінь в лісі бродить.

Золотом гаптований

Одяг всім знаходить.

Клени і берізки

Всі в червоне вбрались,

І осики кіски

Багряними здавались.

Одна лише вербичка

Над річкою схилилась,

Така вже в неї звичка:

Все плакала б, журилась.

Ведучий. М. Гоголь сказав: «Сміху боїться навіть той, хто нічого не боїться». Смішне можна зустрічати скрізь. Сміхом можна боротися з будь-якими негараздами - чи то у родинному побуті, чи то у державі.

Ведучий. Саме про такі смішні, а, можливо, й не дуже, моменти   у нашому житті розповіла у своєму творі наша гостя – Корочанська Н.П.

Звучить гумореска «Біля корита»
Ведучий. До жанру гуморески звертається  і наступна учениця – Язовітченко Валерія.

Звучить гумореска «Сон»

Одного разу хлопчик Вова

Розв’язував задачу знову й знову.

Крутив її він і вертів,

Та розв’язати не зумів.

Думав, думав так і сяк –

Не виходить все ж ніяк!

Запитала цифра Два:

«Що, болить вже голова ?

От невдача так невдача -

Ну ніяк не йде задача!»

Одиниця теж зраділа:

«Оце діло, добре діло!

Завтра держимо ми путь

В щоденничок  до Вови.

Десятки в нього там живуть.

Аж раптом ми – сюрприз готовий!»

Та сказала враз Десятка,

А за нею й цифра Сім:

«Щось не ладиться у Вови,

Треба виручати всім».

Помудрили, посиділи,

Аж чуби у них спітніли.

Всю таблицю пригадали,

Множення, складання.

Додавали, віднімали -

Ось і все завдання !

Вранці Вова прокидається

І до мами усміхається:

«Ох і сон приснивсь, нівроку,

Краще вчитиму уроки!»

Учитель. Протягом року ми були разом. Були співавторами, творцями. Спостерігали, запам'ятовували, помічали.

Раділи разом першим успіхам. Я вдячна вам, діти, за те, що ви охоче йшли за мною у світ краси, у світ творчості, у світ натхнення. Маю надію, що на цьому наша подорож і спілкування не закінчиться. До початку наступного навчального року у нас з вами є завдання - видати шкільну добірку творчих робіт учнів «З Україною в серці», щоб наша рідна мова й надалі давала нам наснагу, надихала на творчість.