пʼятниця, 3 листопада 2017 р.

Був шлях один: в безсмертя йти...

            


                                              

            


Письменники   Луганщини
                                   про Другу  світову війну    

Літературна студія 

Мета: ознайомити учнів із творами письменників Луганщини, присвяченими подіям Другої світової війни; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників війни; виховувати в учнів любов до рідної землі; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни.
Обладнання: портрети письменників, фотомонтаж «Біля Братської могили», рушники, свічки, квіти, музичні записи, «Книга пам'яті Луганської області», стенд «Наші земляки — учасники війни».
Запрошені: жительки села Красне Поле Корсун З.Д., Журавльова Г.І.,
Портала Н.І., Зоря Л.І., Волкова Т.О., учасники трудового фронту Іляшов Ф.В., Реутов І.І.

Хід заходу
І.Вступне слово вчителя (на фоні музики)
Війна - це безумство, невиправдана жорстокість. Найстрашніше й найбезглуздіше, що може бути у світі. Кожного року 9 травня ми схиляємо голови у скорботі біля Братської могили. Що знаходиться у нашому селі. Вшановуємо пам'ять тих, хто загинув, захищаючи нашу рідну землю, і звертаємося зі словами подяки до тих ветеранів, що вижили у жорстоких боях. А їх стає кожного року все менше і менше.
Звучить вірш О.А. Босакової «Ветеран»
Погляньте на обличчя ветеранів,
В них стільки мудрості і стільки в них добра.
Пройшли роки, зарубцювались рани,
Та все ж погано їм без нашого тепла.

О, мій сучаснику, звертаюся до тебе,
Не поспішай, ти зупинись на мить!
Знайди в душі слова, що так їм треба,
Бо й досі давня рана їм болить!
Учень 1
Над хвилями лісу,
В краю вогняному
Підводиться стовпчик
І зірка на ньому.
Вербичка в жалобі
Стоїть, мов в спокуті.
Ніхто не забутий,
Ніщо не забуто!
Учень 2
Не спиться ще вдовам
Бо туга лишилась,
Для них і сьогодні
Війна не скінчилась.
Серця в них назавжди
Тривогою скуті!
Ніхто не забутий!
Ніщо не забуто!
Учень 1
Окопи і доти
Ще зникли не всюди.
З катами рахунки
Не зведено, люди!
Пітьма Бухенвальда,
Освенціма пута...
Ніхто не забутий!
Ніщо не забуто!
У виконанні місцевого самодіяльного ансамблю звучить пісня
«Степом, степом...»
Учитель. Сьогодні ми перегорнемо сторінки, які навіки обпалила війна. Пройдемо разом з митцями-патріотами вогняними стежками боїв. Будемо намагатися пропустити через своє серце всі ті почуття, що тривожили їх душі.
Учень 3. Геннадій Довнар, Яків Захаров, Микола Погромський. Іван Савич, Іван Світличний, Михайло Циба, Микола Щепенко, Леонід Шилов.
Учитель. Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догорав світанок, сходило сонце, слухало останні звуки шкільного вальсу. Ще ніхто не знав, що через декілька хвилин мирна тиша розколеться від першого, такого оглушливого, пострілу. Цей постріл покладе край мирному життю на довгі чотири роки, молодим юнацьким надіям і мріям. І вже цього ж дня біля воєнкоматів вишикуються черги добровольців. Колишні учні-хлопчаки будуть дописувати собі роки, щоб іти захищати рідну землю.

Учень розповідає вірш І.Світличного «Комісар сорок першого року»

Учень 4. Прощалися з рідними. Матері, що народили своїх синів для життя, щастя, кохання, благословляли їх тепер захищати свою Батьківщину від ворога. Багатьом із них уже ніколи не повернутися до рідної хати. Не глянути в очі сивій матері, не обійняти за плечі свою кохану. Все, що було у них найдорожчого, вони віддали Вітчизні.
Учень 5
Подвиг народився не відразу,
Не раптово, не стихійно, ні.
Джерела його зринають з часу,
Що горить, як зірка вдалині.
Хай живуть життя великі дати
Довго, довго – тисячі років...
Вугіль був потрібний для Кронштадту,
Для революційних моряків.
Вийшли на недільник краснодонці:
Всі дорослі, діти й матері,
Із глибин дістали брилу сонця,
На гора червоні шахтарі.
Згадували словом, щирим, добрим,
У ті дні Сорокинський рудник.
Дивуватись будемо всім миром
Подвигу, що прийде в світ навік.

Так писав І. Світличний у поезії «Джерела подвигу».
Учитель. Наші воїни-захисники звершували подвиги на полях битви. На українських нивах, що так щедро обдаровували хлібом, не було живого місця, вони були вкриті глибокими ранами, наче живі, стогами від болю.
Учень читає вірш Якова Захарова «Здесь кровь настолько землю пропитала...
Учень 6. Не можуть не вразити і воєнні спогади Івана Світличного.
 Читає вірш «Переправа»
Учитель. Не можна перелічити всіх, хто здійснив подвиг, захищаючи рідну землю, дорогих людей, свободу. Але не менший подвиг здійснили ті, хто працював у тилу, хто вирощував хліб, рив окопи і гинув, як на полі бою.
Звучить вірш «Мы копали окопы» у виконанні учня

Учитель. Сьогодні до нашої святкової літературної студії завітали дорогі, почесні гості – учасники трудового фронту Іляшов Ф.В., Реутов І.І. Надамо їм слово.

Виступи гостей. Вручення пам’ятних подарунків – саморобних збірочок віршів.

Учитель. Страшні сліди залишила по собі війна. На території України на руїни та згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл. Кожен шостий житель не повернувся додому. Залишився навіки лежати у Братській могилі, а, можливо, і в Могилі Невідомого солдата. Тому так щемить серце, коли слухаєш вірш Івана Світличного «Монолог Невідомого солдата».
Учень читає вірш                                                                                            
У виконанні ансамблю звучить пісня «А мати ходить на курган»
Учитель. Материнське серце... Воно не може змиритися з тим, що син не повернувся, воно чекає, через роки, доки не перестане битися. Так само, як і батьківське.
Учень 7. У нашого поета-земляка Леоніда Шилова є чудовий вірш про батька. І так хочеться надіятись, що батьки й діти будуть завжди йти поряд І що ніколи батько не стане ровесником свого сина.
Звучить вірш Леоніда Шилова «Отец»
Учитель. Шість десятиліть минуло з того часу, коли пролунав останній постріл, що поклав кінець війні. З того часу, коли прогримів Салют Перемоги, про який Микола Малахута писав:
Голодний на майдані сходився люд.
Стояла зовсім сива Батьківщина.
І сипав так на цілий світ салют,                  /
Мов зерно, рясно сльози удовині.
Учень 8
Хвилина мовчання, хвилина мовчання
Пекуча й терпка, як сльоза.
В ній наша любов, у ній наша пошана
До тих, хто з війни не вернувся назад.
Запалюються свічки, оголошується хвилина мовчання
Учень 9
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минули довіку нетлінні.
З граніту волає і грізно, і люто:
«Ніхто не забутий! Ніщо не забуто!».
Ансамбль учениць співає пісню «Виростиш ти сину...»











Немає коментарів:

Дописати коментар