Пізньої осені радість моя...

                                      Микола Малахута 

    

         

«Пізньої осені

                                 радість моя…»               

 Заочна творча зустріч з поетом

                            

Мета: ознайомити учнів з творчістю Миколи Малахути; розвивати естетичні та художні смаки учнів, творчість; виробляти вміння вирізняти й поціновувати справжню поезію;виховувати почуття гордості за своїх земляків, любов до поетичного слова, рідного краю.

Обладнання: портрет поета, роздруки його віршів, осінні квіткові композиції, репродукції картин Левітана, Шишкіна.

Епіграф: Благословляю сонце й легіт віття,

                 Яке плоди вродило на тепло.

                 Вже людства не було б, якби на світі

                 Любові у людині не було.

                                                              М. Малахута

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми зустрінемося з людиною незвичайною, з поетом -живописцем. Багато віршів так насичені кольорами, як полотна художників. Це — Микола Малахута. Його вірші сповнені світла, затишку, добра, вони несуть у людські душі спокій і тепло. Саме цього нам так бракує у житті, яке не стоїть на місці, все кудись поспішає, не помічаючи поряд із собою найдорожчого: стежину до рідного дому, кохану людину, красу осіннього листочка, що намагається втриматися на гілочці. Тож давайте на деякій час зупинимося й звернемося до поезії, щедро дарованої нам Миколою Малахутою, заочно побесідуємо з ним.

ІІ. Інтерв’ю з поетом.

Учень 1. Шановний, Миколо Даниловичу, розкажіть, будь ласка, про себе.

(Учень від імені поета розповідає). Я народився в м. Гадячі на Полтавщині в сім'ї хліборобів. Навчався в Луганському педінституті і Литовському університеті. Працював у колгоспі, в шахті, на заводі, на будівництві, вантажником, у редакціях багатотиражних, районних, міських, обласних, республіканських газет, у журналі «Україна».

Учень 1. Пане Миколо, які ваші збірки і коли надруковані?

Учень 2. Надруковані збірки віршів «Зозулинці» (1969), «Балада про зустріч» (1975), «Мужня доброта» (1977), «Проводи травня» (1980), повістей «Стара дика груша» (1964), «Свято червінькової осені» (1976), спомин про давній марш», «Оптимальний варіант» (1978), «Сонце дари» (1980), роман «Материнський хліб» (1974); книга повістей та оповідань «До побачення, тишо» (1987).

Учень 1. Миколо Даниловичу, чи входите Ви до Спілки письменників.

Учень 2. Так. З 1970 року я входжу до Спілки письменників України.

ІІІ. Робота в малих групах.

Учитель. Микола Малахута - людина ліричної але твердої  вдачі.

Поступово окреслювалося певне коло образів, тем, сюжетів,

мотивів. Кожен із вас, готуючись до сьогоднішнього уроку, обрав ту

тему в творчості письменника, яка найбільше схвилювала його серце.

Таких груп утворилося дві. І зараз вам належить ознайомити інших з вашими дослідженнями.

I група - «Рідна земля у творчості М.Малахути».

II група - Любов і краса - одвічні ідеали в поезії митця».

І група

Учень 1. Мабуть, немає жодної людини, яку б не хвилювала доля рідної землі, яка б не згадувала її, не линула думками до рідного батьківського порогу, не любила б свій край. Так і Микола Малахута завжди уболіває за його долю, прагне, щоб усі громадяни були свідомими, дбали про свій край і народ, не зневажали їх і не забували. Цикл поезій «Повернення в Донбас» – яскраве тому підтвердження.

Звучать поезії циклу «Повернення в Донбас»

v Складання асоціативного грона до слова «запах».

Учень 2. Кожна з цих поезій різна, але є дещо, що об'єднає їх. Це – запах. Вірніше те, як його використовує поет. Учені стверджують, що запах має на підсвідомість людини особливий вплив. Так, одні запахи заспокоюють, інші –  надають бадьорості, свіжості, хвилюють. Запахові образи тісно пов'язані із зоровими, відчуттєвими. М.Малахута пише у своїх віршах: «Чебрець п'янкий, мов скіфська тризна. / Теплом домашнім степ запах», «На високих могилах у сивих степах /поцупкішав чебрець і безсмертям пропах».

v Евристична бесіда з учнями.

1. Чому чебрець нагадує «тепло домашнє степу»?

2. Що означають слова «поцупкішав чебрець», коли це буває?

З. Про який «шахтаревий обеліск» іде мова?

4. Який ідейний зміст вклав поет у слова:

Та внукам так ще, як Шевченку,

Болить хай Україна скрізь?

ІІ група

Учень І.Мета нашої групи – ознайомити з тим, як поєднуються в поезії М.Малахути любов і краса, простежити кольорове і музичне забарвлення віршів.

Звучить органна музика Баха

Учитель. Чому, на вашу думку, для музичного фону я обрала саме цей твір? Відповіді учнів.(Спокійна, налаштовує на роздуми).

Отже подумаємо, що ми можемо почути у віршах поета-земляка, які звуки, які фарби побачити?

Звучать вірші «Розітне ніч відчайним криком...», «Восьмивірш», «Помовч. Зозуля щось віщує...», «Пізньої осені радість моя...» у виконанні учнів.

Учень 2. Природа у М.Малахути – це щось незвичайне, що допомагає поетові відтворити, доповнити почуття людини. Можна цілком впевнено сказати, що його улюблена пора року – це осінь. Але осінь не стільки сумна, скільки спокійна, сповнена весняної надії.

Любов до рідної землі і до коханої людини нерозривно поєднані між собою.

Учитель. Передчуття осені живе в кожному з нас. Ми захоплено співаємо про весну, славимо її, а осінь не чекає славослів'я. Вона просто настає. Послухайте вірш, з якого я обрала слова для епіграфу і підготуйтеся до його аналізу. А прочитає нам його сам «автор».

Учень читає вірш «Благословляю сонце й легіт віття...»

v Самостійний аналіз поезії (робота в зошитах)

v Заслуховування аналізу.

v Бесіда.

ІV. Підсумки уроку.

v Вправа «Вільний мікрофон».

Учитель. Отже, ви побачили, як в поезії нашого шановного земляка вдало поєднуються зорові, звукові і настроєві враження. Любов, навіть осіння, є життєдайною, яка дає воскресіння, а не зимову стужу, «снігами підбиту». Тому автор благословляє сонце, як символ вічного життя її любові, бо без цього людства б не було. За життєрадісною і життєствердного тональністю цього вірша ми і розуміємо авторську ідею: щастя для людини – це любов, що дає воскресіння.

V. Мотивація оцінок.

VІ. Домашнє завдання. Написати лист  автору віршів.