Івана Савича.
«Крізь простір і час...»
Мета: ознайомити зі сторінками життєвого шляху Івана Савича, із творчою спадщиною поета; розвивати культуру зв'язного мовлення учнів; виховувати високі громадянські риси, неповторну й творчу особистість.
Обладнання: портрет Івана Савича, роздруки творів, карта « Літературна Луганщина», музичний супровід – музика Бетховена.
Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності.
v Вправа «Дерево очікувань»
ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку.
1. Запис теми уроку в зошити.
2. Ознайомлення з епіграфом уроку.
Народився у ранковий час,
Посміхнувсь, полинув над землею,
В надвечір'ї попрощався з нею
Та й поволі з успіхом погас,
Все віддавши красоті земній !...
Променю, учителю ти мій !
3. Бесіда за змістом епіграфу.
1) Чому Іван Савич називає промінь своїм учителем ?
2) Чому навчив промінь поета ?
ІII. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Вступне слово вчителя.
Не даремно за епіграф уроку я обрала вірш «Промінь». В цій короткій поезії перед нами постає все життя Івана Савича: стрімке, насичене, сповнене праці, боротьби і водночас задоволення від цієї боротьби. Як промінь сонця, він радо віддає своїй землі усього себе.
У цьому вірші розкривається вся душа поета. Щоб ближче познайомитися з митцем, надаю слово групі «Біографи».
2. Проектна діяльність. Презентація домашнього завдання.
Виступ групи « Біографи».
Народився Іван Савич 19 січня 1914 року в селі Савинки колись Сосницького повіту, а тепер Корюківського району на Чернігівщині у бідняцькій родині. Батько, щоб зводити кінці з кінцями, майже 20 років працював сезонним робітником на Корюківській цукроварні.
Має трьох старших братів. Вони, як і батько та дядько Іван, тяглися до книги, до громадсько-культурного життя села. Тож з першого класу він не читав, а пив поезії Шевченка і Пушкіна. А років у 12 почав і сам складати вірші.
У 1923 році бідняки села Лубенець, недалеко від Савинок на колишній панській землі заснували хутір ім. Будьонного. Сюди з Савинок переїхали жити і батьки поета. Тут він аж три роки пас громадську невелику череду, заслуживши слави доброго пастушка.
Група « Літературознавці».
З яким теплом згадує Іван Савич ті незабутні роки дитинства, тихий, сповнений любові голос матері у своєму вірші:
Мене любила й шанувала мати,
Я був слухняний, роботящий син.
Щоб череду в стернисте поле гнати,
Вставати мусив я у п'ять годин.
Хотілось хлопцю спати до нестями,
Мене в сім'ї ніхто не міг збудить,
А мати скаже тихими словами:
- Вставай, синок! - і я встаю умить.
І цілий день ходжу за чередою,
А задрімаю, сівши в холодок, -
Мов прозвучать привітно наді мною
Слова матусині: « Вставай, синок!»
І я встаю...
Група «Біографи».
Але через деякий час, а саме в 1927 році, Іван стає помічником батька у полі.
Він був хлопець рослий, дужий, тож добавивши собі рік, почав свою трудову діяльність. Став членом редколегії стінгазети. Там і мав щастя вперше надрукуватися.
Навчався в Лозівській зоотехпрофшколі Шорського району.
Далі – робота в конотопській районній газеті « Комуна», навчання у Харківському інституті журналістики. Через деякий час, як молодий поет, опинився у робсількорівському відділі київської газети « Пролетарська правда». Відвідує у Києві літературну студію, закінчує вечірні підготовчі курси, філфак Київського університету, викладає у Кременецькому учительському інституті.
Та війна перекреслила все мирне натхненне життя Івана Савича. З перших її днів він – командир взводу 130 запасного полку, а з лютого 1942 року старший лейтенант став начальником штабу 1 батальйону 784 полку 295 дивізії. Брав участь у боях на Дінці, на Дону, на Маничі.
Група « Літературознавці».
Але і в такі важні часи Іван Савич залишається людиною глибоко вразливою, ліричною. Про це свідчить вірш « Солов'їна молитва».
Звучить вірш « Солов'їна молитва»
Бесіда
1) Чому вірш має таку назву ?
2) Чому, на вашу думку, солов'ї поселились « не на вражім, а на нашім боці»?
3) Чи є образ солов'я в поезії символічним ?
Група « Біографи».
У червні того ж року його призначили ПНШ – 2 (полкова розвідка). Але недовго довелося бути в цьому чині: 31 липня в Сальських степах, тяжко поранений у груди, потрапив у полон.
Група «Літературознавці».
Про ці бої і про перебування у фашистських таборах Іван Савич написав у книзі« Незборима пам'ять». Це була найтяжча пора в житті поета. І знову в пам'яті зринає незабутній образ матері. Вона, як янгол – охоронець, допомагає навіть на відставні, рятує сина від загибелі. Звернемося до поезії «Голос матері», початок якої вже прозвучав на уроці.
Звучить вірш « Голос матері»
Бесіда
1) Чому поет звертається до образу матері ?
2) За допомогою яких художніх засобів автор малює цей образ?
Група « Біографи»
Після війни, з 1946 року Іван Савич працював викладачем у Старобільському учительському інституті, підготував рукопис першої поетичної збірки, здав кандидатський мінімум, сподівався на сина чи дочку. Однак 9 лютого 1948 все раптом обірвалося: його заарештували і за порушення військового статуту ( полон!) засудили на 25 років.
І опинився поет на інтинських шахтах Комі АРСР. Ким тут тільки не працював! Цьому важкому періоду життя присвячена книжечка « Крізь полярні завої».
Учитель. Діти, у вас на партах є роздруки з цієї книжечки. Я даю вам деякий час на ознайомлення з поезіями. Оберіть ті з них, які найбільше схвилювали вас, поясніть, чому, знайдіть « серце поезії».
(Звучить музика, самостійна творча робота. Відповіді учнів, бесіда за змістом віршів)
Вірш «На етапі».
1. Прізвище яких письменників згадує у поезії Івана Савич і чому?
2. Чому він не кинув свою важку ношу?
3. Як розумієте слова: «Читав їх завжди — і в сувору пору... Ні, ні у снігах не прожити без книг».
4. Який з віршів тематично можна поєднати з цим ?
Вірш «Іронія долі».
1. Чому вірш має таку назву?
2. Чиї слова були найобразливіші?
3. Чи є щось спільне з такими словами:
«Ворог кинув у мене камінь – я засміявся./ Друг ударив квіткою - заплакав?»
ІV. Підсумки уроку.
V. Домашнє завдання.
Написати твір-мініатюру за обраним віршем.
Немає коментарів:
Дописати коментар