Опис досвіду

Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших…

В.О.Сухомлинський

Життя доводить, що в складних умовах, яке постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень).

У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В. Сухомлинського. У книзі „Сто порад учителю” він писав: „Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...” Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя.

Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку (Р.Грановська, Я.Пономарьов), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г. Сазоненко, В.Бондар, А. Горальський, А. Маслоу). Особливої уваги заслуговує праця "Основи педагогічної творчості" (автор С. О.Сисоєва), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розглянуто специфіку формування креативної особистості дитини.

Ідеї інтерактивного навчання (О.Пометун, Л. Пироженко), проектної технології (К. Баханов, В. Гузєєв, І. Єрмаков, О. Пєхота), особистісно орієнтованого навчання  (О.Савченко, С. Подмазін), спрямовані на реалізацію теми досвіду, стали частковими теоретичними положеннями.

Найефективнішим, на мою думку, засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Саме тому я зупинилась на вирішенні науково – методичної проблеми

" Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури ".

Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.

У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання :

• Проектне навчання;

• Інтерактивна технологія;

• Особистісно зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

Взявши за основу створення психологічного комфорту та активну взаємодію в процесі навчання, керуюся такими принципами:

- головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку формую;

- кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її планів;

- кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.

Мета сучасного навчання – виховати особистість із гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з ідеальними комунікативними здібностями. Тому вважаю, що такі форми роботи, як рольові ігри, вільне письмо, словесне малювання, дослідницька діяльність, захист проектів, представлення презентацій сприяють загальному розвитку учнів, здатних комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови.

На мою думку, види уроків, які я впроваджую у своїй роботі, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя. Це, як правило, уроки - відкриття, уроки – дослідження, уроки – ділові ігри, уроки – подорожі, уроки – погляди в історію, уроки – практикуми; уроки – вибори; уроки – лінгвістичні проекти; уроки – роздуми.

Саме на таких уроках створюється ситуація довіри та успіху, і за таких обставин дитина розкривається, може повірити у свої можливості, реалізуватися як творча особистість, сміливо продемонструвати свої здібності.

І як результат: учень-випускник не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й уміє формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною особистістю.

Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Сучасна методика має багато прийомів інтерактивного навчання: «Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації», а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості

Ефективним є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр (особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу "Я – шкільна дошка", "Я – квітка у полі", "Я – промінчик сонця" та ін.)

Велику увагу приділяю організаційному моменту, адже він покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку.

Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі. Міні-тренінги, вправи "Психоформула", "Влови мій настрій", "Слухняний язик" – це неповний перелік тих розминок, що їх використовую на уроках.

Тому намагаюсь у своїй роботі застосовувати оптимальні інтерактивні технології, які б проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу, нестандартність, непересічність, наявність власної точки зору. Саме здатність осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці.

На уроках застосовую такі стратегії, як: "Мікрофон", "Незакінчені речення", "Мозковий штурм", "Метод ПРЕС", «Дерево рішень" та ін. Дуже подобається учням робота над сенканом .

Не залишаю поза увагою і такий метод, як робота в парах. Оскільки у школі невелика кількість дітей у класах, то це достатньо ефективний метод групової роботи. Робота в парах дозволяє учням вчитися обмінюватися думками й ідеями, аргументувати, відстоювати свою позицію, а це в майбутньому дозволяє переходити до складнішої форми роботи – в трійках, малих групах, а згодом і провести дискусію. 

Важливим етапом засвоєння програмового (і позапрограмового) матеріалу є використання   міжпредметних зв’язків у їх органічному поєднанні. На уроках твори музики, живопису, художні  тексти, історичні факти можуть бути як об’єктом  дослідження, так і першоджерелом у творчому процесі, або фоновим матеріалом, що дозволяє  сприймати художній твір і світовідчуття школяра цілісно,  «по - іншому»,  тобто «по - новому»  якісно.

Серед багатьох методів роботи, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів.

В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи.

Теми для проектів, що виконували мої учні, обиралися ними за бажанням.

З учнями 5 класу ми презентували проект „Цікава лексикологія"; учні 6 класу працювали над проектом „Будова слова”, творча група створила проект „Впізнай, хто я? ”.

Готуючи учнів до створення власних висловлювань (творів-описів, творів-роздумів, діалогів), застосовую місцевий краєзнавчий матеріал (фото краєвидів рідного села, Марківщини, історичних та культурних пам’яток Луганщини), власні фотороботи учнів (світлини рідних і близьких людей, домашніх улюбленців, інтер’єри кімнат). Це дає змогу зацікавити школярів, поступово виховати в дитячих серцях любов до рідної землі. Бо я переконана, що любов до України починається з любові до власного села та батьків.

Діти оформлюють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, мультимедійних презентацій і власних поетичних та прозових творів.

У своїй практичній діяльності часто використовую такі нетрадиційні форми, які захоплюють уяву школяра, активізують його розумову діяльність. Це може бути урок-казка, урок-подорож, урок-змагання, урок-гра, урок-КВК, або ж традиційний урок з нестандартними елементами. Прикладом такого уроку може бути урок  9-ому класі за темою "Пряма мова та діалог". Проводжу цей урок з використанням нетрадиційних елементів: а) Казка «Скажи мені прямо»; б) гра-загадка "Чому так?"; в) гра-змагання "Хто швидше і правильніше " і закінчую урок творчим завданням: скласти і записати твір-мініатюру "Запитаймо осінь, чом вона сумна", який може бути написаний учнями диференційовано: а) за допомогою опорних слів; б) словосполучень і початків речень; в) за даним планом; г) самостійно. Тобто будую уроки так, щоб вони були підпорядковані дидактичній меті: діти мають винести з уроку якомога більше знань, умінь і навичок і вміти їх застосувати у житті.

Учні здійснюють взаємо перевірку та самоконтроль, тобто кожен сам перевіряє свою роботу, виставляє собі оцінку відповідно до норм. Я також здійснюю контроль – перевіряю разом з учнями деякі роботи (а вони при цьому можуть зауважити, чи збігається їхня власна оцінка з моєю оцінкою, трактують свою точку зору на оцінку).

За останні роки роботи мною було розроблено цикли уроків:

Ø     «Гумористичні твори» – 6 клас;

Ø     «Література рідного краю» – 8 клас.

Але, на жаль, годин на вивчення літератури рідного краю відводиться дуже мало. Тому на уроках мови при нагоді намагаюся застосовувати тексти творів письменників Луганщини, даючи дітям «мовні» завдання: виписати частини мови (що вивчаються), знайти «кольорові» слова, виписати різні види речень (залежно від теми уроку), створити власне висловлювання. Крім того, майже на кожному уроці проводжу «Хвилинки поезії» – як за творами класиків, так і за власними та учнівськими поезіями. Це сприяє зацікавленню учнів, спонукає до творчості. З цією ж метою для контрольної перевірки читання мовчки у 5-11 класах обрала тексти з творів письменників Луганщини, самостійно розробила тестові завдання до них.

Уроки мови та літератури – це уроки естетики художнього тексту, вияву непересічного  таланту  письменника на тлі певної епохи та культури. Застарілою є домінуюча виховна функція літератури. Виховання має бути не моралізаторським, а естетизованим, тобто таким, що спонукає учнів до самовіддачі через власну творчість.

Мої учні пишуть багато віршів,  гарно малюють. Пропоную їм намалювати  малюнок – асоціацію, малюнок до одного віршованого рядка, малюнок – символ, створити власний вірш-асоціацію.

Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

На належному рівні перебуває позакласна робота. Сама пишу вірші та оригінальні прозові й  віршовані сценарії. Їх можна використовувати в позакласній роботі та як окремі елементи уроків.

Постійно демонструю невичерпні багатства художнього слова. Стежу за чистотою власного мовлення. Кожен літературний твір або мовну тему розглядаю як художню неповторність, що сприяє розвитку зацікавленості вихованців, розкриттю їх внутрішнього світу та вихованню особистості. Усе це дає можливість переконати дітей, що українська мова неповторна, мелодійна, образна.

Завдяки поєднанню всіх цих методів діти добре засвоюють навчальні програми й показують хорошу результативність. Мої учні займали призові місця в районному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської молоді ім. Т.Шевченка, ім.П.Яцика, вони є постійними учасниками Всеукраїнської гри «Соняшник», різноманітних інтернет-конкурсів. Тищенко Оксана має перемоги на районному, обласному та Всеукраїнському рівнях Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, присвяченого Шевченківським дням у номінації «Література». На разі триває робота над створенням збірки учнівських поетичних творів «З Україною в серці».

Досягаючи основної мети власного педагогічного пошуку як вчителя – словесника, а саме  формування життєвих компетенцій засобами мови та літератури через своє власне творче бачення, відчуття, літературний смак, через практичну діяльність, використовуючи традиційні і новітні технології (метод проектів, дослідницьку діяльність, інтерактивні форми проведення занять тощо), шляхом власних висновків, оцінок колег, обґрунтовуючи практичну значущість досвіду, приходжу до думки, що моя робота має позитивні впливи на такі чинники діяльності суб’єктів під час навчально – виховного процесу:

Ø     активна самоосвітня діяльність учня;

Ø     його всебічний культурний розвиток;

Ø  інтерес до предмета, вироблення цілей самореалізації на уроці та в позаурочний час.

«Щастя – це коли  на роботу і з роботи людина йде з радістю», - говорив відомий  письменник і педагог Симон Соловейчик. Ці слова я вважаю формулою щастя справжнього Вчителя.